Які корінні народи населяли материк до відкриття європейськими мореплавцями Південної Америки в епоху Великих географічних відкриттів?
До відкриття Південної Америки європейськими мореплавцями піденноамериканський континент був заселений численними корінними народами, які мали унікальні культури, мови та традиції. Ці народи були творцями як великих імперій, так і невеликих племінних союзів.
Головні корінні народи Південної Америки
1. Інки (Імперія Інків) – країна Анд (територія сучасних Перу, Болівія, Еквадор, Чилі, Аргентина)
Столиця: Куско
Мова: Кечуа
Досягнення: Будівництво міст (Мачу-Пікчу), складна система шляхів, терасове землеробство, достатньо високий рівень медицини.
Падіння: 1532-1572 рр. – інки були завойовані іспанськими конкістатдорами під керівництвом Франсіско Пісарро.
2. Моче та Чиму – узбережжя Перу
Досягнення: Вражаючі піраміди, зрошувальні системи, мистецтво та ювелірні вироби.
Поглинені Інками: в XV столітті потрапили в залежність до інків тпа були ними асимільовані.
3. Мапуче (араукани) – території Чилі та Аргентини
Відомі як: найдовшим періодом (300 років) опору іспанцям в порівнянні з іншими корінними народами Південної Америки, змогли зберегти незалежність у багатьох регіонах розселення.
Мова: мапудунґун.
4. Гуарані – територія Парагваю, Болівії, Аргентини, Бразилії
Розвинене сільське господарство: культ мате – парагвайський чай (чайний напій).
Мова гуарані є державною в Парагваї і сьогодні, є поширеною в країні.
5. Араваки – узбережжя Карибського моря та Амазонії
Заняття: рибальство та землеробство.
Перші зустріли експедицію Колумба, але згодом були переважно знищені європейськими хворобами та конкістадорами.
6. Яномама – Амазонія (території Бразилії, Венесуели)
Мешкають у джунглях, основними заняттями додині мають полювання та збиральництво.
Зберегли на сьогодні багато традиційних культурних здобутків своїх предків.
7. Чибча (Муїска) – території Колумбії
Їм належить створення легенди про Ельдорадо, яка приваблювала іспанців.
Мають розвинене ремесло, уміють обробляти золото та смарагди.
Південна Америка була домівкою для значної кількості корінних народів, які створили унікальну цивілізацію. Деякі з них зникли внаслідок європейської колонізації, інші народи й сьогодні борються за збереження своїх прадавніх традицій і прав.
Легенда про золото Ельдорадо
Коли ще сонне сонце ледь торкалося верхівок смарагдових гір, а світанковий туман поволі молочно плив над водою, на березі священного озера Гуатавіта починався великий царський обряд. Це був день, якого терпляче чекало все плем’я муїска – день посвяти на нового правителя.
Ось на берег озера вийшли поважні жерці, старійшини та найхоробріші воїни. Вони несли великі дари – золоті статуетки богів, самоцвіти, золоті вироби, що зблискували в перших змінами сонця. Посеред натовпу стояв молодий вождь – все тіло його було вкрите густим золотим пилом, наче він сам був створений весь з благородного жовтого металу.
Тим часом жерці підвели вождя до плоту, що стояв на воді. На плоту лежали золоті скарби – безцінні дари, які належало принести всесильним духам озера. Вдарили гучні барабани, той звук гомінкою луною вдарився об гори, покотившись в початок нового дня. Вождь підняв руки до неба і ступив на плиту.
Завантажений скарбом пліт поволі відплив до центру озера. Глибока вода була темною і таємнчою, ховаючи в собі тисячолітні таємниці. Коли сонце врешті досягло полудня, настав жертовний момент.
Жерці почали кидати у воду золоті статуетки, прикраси, а вождь, омиваючи себе, віддавав золотий пил озеру Гуатавіта. Врешті вождь пірнув у глибокі води, які змили з нього золотий блиск, а випірнув уже верховним правителем, якого благословили боги.
Він повернувся на пліт і приплив до берега, де його вітав радісний народ. А скарби залишилися на дні озера по цей день – безцінні дари богам.
Пошуки золота
Минули століття, і про цю багату традицію дізналися чужинці – чужі люди, закуті в блискучі обладунки. Вони прибули з-за великого моря, жадібні до золота, яке вважали найвищою ціною всього. Вони марно шукали місто з вулицями, викладеними золотими плитами, де золоті храми сяяли під сонцем. Завойовники назвали це місце Ельдорадо – «Золоте».
Вони вирушили на пошуки, плюндруючи прадавні джунглі, висушуючи озера, знищуючи місцеве поселення, але ніяк не могли знайти міста. Чужинці один за одним гинули від хвороб, голоду, стріл відважних воїнів.
Ельдорадо так і залишилося легендою. Але навіть сьогодні, коли сонце поволі піднімається вранці над водами Гуатавіти, здається, що в його глибинах зблискують золоті скарби, які так і не дісталися жорстоким загарбникам. А, можливо, в нетрях непрохідних лісів Амазонської низоини, за туманними вершинами Анд, і досі дрімає заховане справжнє золоте місто, століттями чекаючи на свого відкривача-дослідника.
Але знайти його може лише щедра людина з чистим серцем..